Про школу


Про школу ...

 

В 60-х роках XIX століття відкривалися парафіяльні, повітові, губернські школи (гімназії), а також універ­ситети. Парафіяльні школи створювалися при церковних па­рафіях і за своїм рівнем були початковими. Навчання в них тривало 4-6 місяців. Дітей навчали читанню, письму, першим діям арифметики, основам православної віри (Закону Божо­му), давались також основні відомості із землеробства і ре­месел.

 

У Джурині школа була відкрита у 1863 році. Перші відо­мості про двокласну парафіяльну школу у Джурині містяться в "Епархіальньїх ведомостях Каменец-Подольской епархии" за 1897 рік. У школі тоді працював один учитель, який навчав 20-25 учнів. Джурин у свій час був містечком і вже у 1881 році в приміщенні колишнього волосного правління відкрито мі­ністерське двокласне сільське училище з чотирирічним тер­міном навчання. Училище було спільним для Покровського і Різдв'яно-Богородицького приходів села Джурина. До учили­ща влилися і єврейські школи.

 

З 1908 року школа стає чотирикласною. Це була вже вели­ка початкова школа. У ній, крім уже відомих предметів, чита­лися практична механіка, місцевий землепис, природознав­ство, практичне землеробство і садівництво. (А.Крьілов. Населенньїе места Подольской губернии. Ка-
менец-Подольский. 1905 год).

 

Щорічно,аж до 1917 року,у школі навчались майже 6О учнів, яких навчали два вчителі - Володимир Сидорович Мачушенко і Яніна Казимирівна Дорохольська. Учителював тут і чоловік Яніни Дорохольської - Владислав, але царський уряд за вільнодумство позбавив його ціє їпосади, видавши так званий"вовчий білет".Взимку 1917 року Дорохольськівиїхали з села.Слід їх загубився назавжди.

 

 

Прогресивною людиною був учитель В.С.Мачушенко.У бу­ремні роки визвольних змагань він підтримував Українську На­родну Республіку та Центральну Раду. Своїми переконаннями ділився з учнями.Коли Україну захопили більшовики, він виїхав до Польщі.

 

Обов'язковим предметом у тогочасній школі був Закон Бо­жий, викладав його місцевий священик. Шкільне приміщення, розташованебіляцеркви,було добре збудоване і збереглося донині.Складалася школа з двох класних кімнат і двох квартир для вчителів. Навчання було не обов'язковим. Бажаючих учитися було завжди більше, ніж дозволяли умови школи. Остаточне слово щодо зарахування дітей завжди залишалося за священиком. Уроки проводилися тільки російською мовою. Користуватися українською мовою було суворо заборонено. У такій школі дитина потрапляла в чужий для неї світ. Нічого свого вона не бачила, не чула. Через це відставав розумовий розвиток дитини, зникало бажання вчитися. Проте, як згадують старожили села Джурина, учитель В.Мачушенко на свій страх і ризик приносив і читав школярам твори Т.Г.Шевченка.

 

Пізніше біля церковнопарафіяльної школи збудували ще два приміщення. Водному з ниху 1910 році було організовано однорічну ремісничу школу. До неїприймалихлопчиків,які за­кінчили початкову школу.У ремісничій школі хлопчики здобу­вали професії слюсаря, токаря, коваля, столяра.

 

У1918 році, колив Джурині вже встановлювалася радянська лада, на основі церковнопарафіяльної школи було організовано чотирирічну народну школу. Першим керівником цієїшколи був Петрик Дмитро Кирилович. Школа працювала у дві  зміни, але всіх бажаючих у школу прийняти не було змоги.

 

У 1920 році на території місцевого цукрового заводу організували семирічнушколу. Очолив її Федоров Володимир Іванович, учителями були Б.М.Зінченко, Л.В.Нікітін, А.В.Топоровський.

 

У1923 році семирічну школу об'єднали з народною почат­ковою школою. Вона стала називатись фабрично-заводською семирічкою.

 

 

Керівником цієї школи був Лев Григорович Снігурський. Перший випуск сьомого класу відбувся у 1927 році. У ці роки з'явилася змога охопити всіх дітей села початковою освітою, з'явилися паралельні класи. У 1934 році семирічку було ре­організовано в середню школу з десятьма класами. Перший випуск десятого класу відбувся в 1937 році.

 

У роки Другої світової війни Джурин знаходився у румун­ській зоні окупації. В ці роки школа продовжувала працювати, але вже як семирічна. Директором Джуринської школи підчас окупації був Лотоцький Всеволод Феодосійович. У 1945 році його за надуманим звинуваченням (за зв'язок з окупантами) було засуджено. Після відбуття покарання жив і працював у Немирові.

 

1 квітня 1944 року через 10 днів після приходу Червоної Армії школа знову почала працювати за радянськими про­грамами та підручниками.

 

У другій половині 40-х школу нетривалий час очолювали: Танська Ольга Григорівна, Сайчук Дмитро Микитович, Корнілецький Тарас Дмитрович.

 

У 50-ті роки минулого століття школою керували Грицюк Герасим Григорович, Марченко Костянтин Григорович, Салюк Іван Іванович.

 

У кінці 50-х матеріальна база школи була вже безнадійно застаріла. Постало питання будівництва нової школи.

 

У 1961 році на південно-західній околиці Джурина було збудоване нове приміщення школи. Але це лише частково по­правило стан справ. Школа була перевантажена. Тож почат­кові класи залишалися в приміщенні старої школи. Очолював будівництво директор школи Зукін.

 

У 60-80-х роках школу очолював Блаватнік Наум Борисо­вич.

 

У 1981-2010 роках школою керувала Хашко Зоя Володи­мирівна.

У даний час школу очолює Лисак Сергій Іванович